Коли встають світанки сині,
Або метелиця мете,
Дарую серце Україні,
Таке ласкаве і просте.
Чи то шумує в полі збіжжя,
Чи листопади б’ють крилом -
Дарую душу Запоріжжю,
Сповиту миром і добром.
Коли вертаюсь я з дороги
Під світлі заспіви дібров,
Дарую отчому порогу
Синівську вдячність і любов.
Коли негода б’є громами
І тануть в сумі довгі дні -
Спішу до мами, йду до мами,
Немов до сонця на землі.