Ігор Олександрович Калиниченко – молодий запорізький поет, автор поетичної збірки “Зоряна дорога” (2008).
Народився 1 січня 1983 року у м. Запоріжжя в сім’ї робітників. До 19-ти років кожне літо жив у бабусі в селі Любицьке Новомиколаївського району Запорізької області, що мало величезний вплив на його творчість та розвиток особистості. У 2005 році закінчив історичний факультет Запорізького національного університету. Вірші пише з 1996 року. В 2008 р. у видавництві запорізької “Просвіти” вийшла перша його збірка “Зоряна дорога”, до якої ввійшли найкращі поезії періоду 1998 – 2008 рр. Основні мотиви творчості поета – українська природа, рідне село, любов до матері, Вітчизни, коханої. Продовжуючи традиції співців запорізького степу Василя Лісняка, Василя Діденка, Григорія Лютого, Івана Доценка, Олега Гончаренка, Івана Сухаря, Любові Геньби, маючи гуляйпільське коріння (троюрідний дід Ігоря – поет Анатолій Горпинич), він наразі є чи не єдиним молодим поетом Запорізького краю, що пише на сільську тематику.
Ігор Калиниченко друкувався у запорізьких та київських виданнях, зокрема в альманахах “Яблуко спокуси” , “Слава нації! Смерть ворогам!”, “Зачаруй мене тремом кохання”, “Махаон”, у газеті “Верже” та в журналі “Хортиця”, в Інтернеті (сайти “Поетичні майстерні”, “Севама”, “Гоголівська академія”, “Хата-читальня” та ін.). Ігор є членом Запорізького обласного літературного об’єднання ім. Гайдабури, тривалий час відвідував літературний клуб “99″ при Запорізькому національному університеті.
Твори Ігоря Калиниченка привертають до себе увагу передусім тих людей, котрі у наш атомний та комп’ютерний вік продовжують вірити, що найвищі цінності у житті – це Вітчизна, кохання, дружба, материнство, а не гроші чи горілка. А головне – вірші Ігоря наповнені щирістю та любов’ю. “Досі майже вже не вірилось, щоб у теперішньому закомп’ютеризованому світі (особливо чоловічому) було стільки Любові чистої і нетиражної взагалі!.. Не те що навіть до Мови, Природи, України в цілому!!!” – так відгукнулася на поезію І. Калиниченка поетеса з м. Прилуки, член НСПУ Олеся Білоцвіт. А український поет з Польщі Василь Шляхтич писав у своїй рецензії, що “Небагато нині в Україні поетів, та не тільки поетів, які оспівують любов до рідної мови, рідної культури, до своєї історії. Читаючи твори сучасних українських поетів, помічаєш, що тематика їх творів майже ніяка. Гарні слова, хоч в рідній мові, лиш любові до рідного, до українського, до свого дуже мало. Тому я дуже вдячний Вам, Пане Ігоре, за спів про своє рідне, наше рідне.”
Вірші Ігоря Калиниченка легкі та музичні, то ж недарма ними зацікавилися композитори. Перші пісні народилися завдяки запорізькому композитору Валерію Томченку. Потім була пісня “Моя Україна”, написана співачкою з Симферополя Яною Моісеєвою, що вперше пролунала на двох концертах з приводу святкування Дня Незалежності України в Криму. Зараз Ігор Калиниченко працює з дніпропетровським композитором Володимиром Ярцевим та американським композитором українського походження Гаммою Скупинським, що був у 70-ті роки музичним керівником ансамблів “Смерічка” та “Червона рута” і писав пісні для Софії Ротару, а зараз мешкає в Голівуді. Можливо, композиторів та пісень було би більше, але автор досить критично ставиться до своєї творчості та не поспішає показувати її митцям. Бо його ідеали в пісенній поезії занадто високі. Він вважає, що пісні треба писати якісні, або ж взагалі їх не писати.
Відомі запорізькі поети Ганна Лупинос та Михайло Буряк рекомендували Ігоря Калиниченка до Національної Спілки Письменників України. У червні 2012 р. він став лауреатом премії облдержадміністрації для обдарованої молоді у галузі літератури.