ДімВ краю, де в полях тихо в’ється
Далека і зоряна путь,
Мені сонцесяйно сміється
Небесних очей каламуть.
Зірок золотисті опали
Горять, як провісники доль,
І мрії на серденько впали
Листками осінніх тополь.
Мелодія тихої пісні
Пливе у блакитних серцях,
А грому курликання грізні
Танцюють в сліпих промінцях.
Орел не підходить для чаплі,
І прагне душа все одно
Закохано випить до краплі
Світанків рожеве вино.