ДімХоджу, збираю роси на стерні,
Вдихаю аромат полів широких,
І жайворонка співи вдалині
Ясним рум’янцем заливають щоки.
О Любицьке! Моя свята земля!
Люблю тебе й любитиму до скону,
Як трепетне ячання журавля,
Як відгуки малинового дзвону.
Живеш ти в пісні і в сльозі дощу,
Красуєшся над чорними вітрами.
До тебе, як лелека, я лечу,
Неначе до ріднесенької мами.
О Любицьке! Хай стріхи твоїх хат
Не відають палаючого грому.
Мій краю! Ти для мене друг і брат,
Й тебе, повір, я не віддам нікому!