ДімГрозою день зруйнований дощенту,
Замовкли буйні роси на стерні,
І тільки листя кольору абсенту
Бринить на злотовитканій струні.
Бентежний вечір стелить срібні кроки,
Пасе вітри за полем говірким.
Засяяли Сатурни синьоокі
Над грушами і аґрусом гірким.
Ляга в долоні верб холодна темінь,
Похмурий сич махнув дзвінким крилом.
А молодик, немов завзятий кремінь,
Все креше жовті іскри за селом.
Втікає згасла музика із серця,
Світанок припорошив далину,
І сонце, наче перепел, озветься
Струмком веселим в косах полину.