ДімКоли ніч схилилася до ранку,
Я побачив диво уві сні:
Галичанка, мила галичанка
Серед гір наснилася мені.
Карі очі, брів ластовенята,
І густа до пояса коса…
Хай тобі вклоняються Карпати,
Бо ти їхня гордість і краса!
Білі руки, стан стрункий дівочий,
Молоді незаймані вуста
Я всім серцем полюбити хочу
Назавжди, навік, на всі літа!
Я прийду до тебе в світлих мріях
І торкнусь твоїх сумних долонь,
Розповім, як в сонячних надіях
Я плекав душі палкий вогонь.
Розкажу тобі, моя кохана,
Як в житті несолодко було,
Як болить в моєму серці рана
І печаль лягає на чоло.
Розкажу, як плакали метілі,
Як плювали в душу люди злі,
І чому мені довіку милі
Ці простори рідної землі.
Ти мене напевно зрозумієш
Й покладеш голівку на плече.
Знаю я: нічого вже не вдієш,
Якщо в душах вогник не пече.
Будеш снитись ти мені щоночі,
Сядем ми й розмову поведем
Про Бандеру, Калуш, сині очі,
Та шляхів до серця не знайдем.